- 06.11.2024
- 28 Переглядів
6 листопада Церква святкує день однієї з найвідоміших і шанованих ікон Пресвятої Богородиці, іменованої «Всіх скорботних Радість».
За образом Богородиці «Всіх скорботних Радість», який Православна Церква згадує сьогодні, закріпилася репутація унікального явища в історії іконопису. І не тільки через її назву, що говорить сама за себе: фахівці стверджують, що перелік зафіксованих свідчень про чудеса перед цією іконою – мабуть, найдовший серед Богородичних.
Відомо, що в 1688 році ікона вже була дуже старою і після прославлення її зміцнили кипарисовими вставками.
Іконографія образу точно передає цей посил, хоч і існує в безлічі варіантів. Найбільш відомі два типи – Богородиця з Немовлям на руках і без Немовляти. На обох типах ікон обов’язково зображуються люди, охоплені скорботами і недугами, і Небесні сили, які вчиняють від імені Божої Матері благі діяння. Пречиста стоїть на півмісяці (образ з Книги Одкровення – апокаліптична Жінка, зодягнена в сонце) або на хмарах у повний зріст в сяйві мандорли (німб особливої овальної витягнутої форми). В руці Богородиці чотки, сувій або хліб. Існує ізвод, де Богоматір представляють без Немовляти зі скіпетром у правій руці, а лівою Вона передає хліб «прагнучим голодним». Вгорі на хмарах зображують Господа Саваофа або Новозавітну Трійцю.
Першою іконою з такою назвою був відомий тільки за згадуванням у документах образ, написаний у 1683 році придворним живописцем Іваном Безміним. Він працював у європейській стилістиці і, мабуть звідси і паралелі із західноєвропейською іконографією – «Мадонна у славі», «Gloria», «Мізерікордія», «Милуюча», «Розаріум».
Церковні книги свідчать, що безліч людей за слізними молитвами до Пречистої почали отримувати зцілення і позбавлення від своїх скорбот: сліпі бачили, німі говорили, глухі чули, у бездітних сімей народжувалися дітки.
У кожного століття свої скорботи – лише дарована пречистою радість позбавлення від них залишається тією ж, що і багато століть тому.
На образі, який ми згадуємо сьогодні, Матір Божа стоїть посеред таких же, як ми – безлічі немічних, скорботних, нужденних. Одним Вона дарує розраду, іншим зцілення, всім – допомогу і головне – радість про спасіння у Христі Ісусі. І тільки від нас самих залежить – чи побачимо ми себе серед тих бідних, що схилили голови у ніг Богородиці на святій іконі. Чи зможемо ми, слідом за Іовом Багатостраждальним сказати: «Я отримав добре з руки Господа, невже я не перенесу погане?».
А Ти, всіх скорботних Радість, не покинь нас і допоможи на цьому непростому шляху!
За образом Богородиці «Всіх скорботних Радість», який Православна Церква згадує сьогодні, закріпилася репутація унікального явища в історії іконопису. І не тільки через її назву, що говорить сама за себе: фахівці стверджують, що перелік зафіксованих свідчень про чудеса перед цією іконою – мабуть, найдовший серед Богородичних.
Відомо, що в 1688 році ікона вже була дуже старою і після прославлення її зміцнили кипарисовими вставками.
Іконографія образу точно передає цей посил, хоч і існує в безлічі варіантів. Найбільш відомі два типи – Богородиця з Немовлям на руках і без Немовляти. На обох типах ікон обов’язково зображуються люди, охоплені скорботами і недугами, і Небесні сили, які вчиняють від імені Божої Матері благі діяння. Пречиста стоїть на півмісяці (образ з Книги Одкровення – апокаліптична Жінка, зодягнена в сонце) або на хмарах у повний зріст в сяйві мандорли (німб особливої овальної витягнутої форми). В руці Богородиці чотки, сувій або хліб. Існує ізвод, де Богоматір представляють без Немовляти зі скіпетром у правій руці, а лівою Вона передає хліб «прагнучим голодним». Вгорі на хмарах зображують Господа Саваофа або Новозавітну Трійцю.
Першою іконою з такою назвою був відомий тільки за згадуванням у документах образ, написаний у 1683 році придворним живописцем Іваном Безміним. Він працював у європейській стилістиці і, мабуть звідси і паралелі із західноєвропейською іконографією – «Мадонна у славі», «Gloria», «Мізерікордія», «Милуюча», «Розаріум».
Церковні книги свідчать, що безліч людей за слізними молитвами до Пречистої почали отримувати зцілення і позбавлення від своїх скорбот: сліпі бачили, німі говорили, глухі чули, у бездітних сімей народжувалися дітки.
У кожного століття свої скорботи – лише дарована пречистою радість позбавлення від них залишається тією ж, що і багато століть тому.
На образі, який ми згадуємо сьогодні, Матір Божа стоїть посеред таких же, як ми – безлічі немічних, скорботних, нужденних. Одним Вона дарує розраду, іншим зцілення, всім – допомогу і головне – радість про спасіння у Христі Ісусі. І тільки від нас самих залежить – чи побачимо ми себе серед тих бідних, що схилили голови у ніг Богородиці на святій іконі. Чи зможемо ми, слідом за Іовом Багатостраждальним сказати: «Я отримав добре з руки Господа, невже я не перенесу погане?».
А Ти, всіх скорботних Радість, не покинь нас і допоможи на цьому непростому шляху!