- 18.02.2025
- 73 Перегляда
18 лютого Православна Церква вшановує ікону Богородиці Єлицько-Чернігівська.
Щодо обретіння цього св. образу відомо таке. Коли преп. Антоній Печерський 1060 року був вигнаний з Києва великим князем Ізяславом, він таємно пішов у межі Чернігова. Там він знайшов собі на горах Болдиних печеру і став вести усамітнене подвижницьке життя. У цей саме час ним і була знайдена ікона Божої Матері. Він побачив її на ялині, сяючою світлими променями, так що вона здавалася оточеною вогнем.
Завдяки сприянню чернігівського князя Святослава прп. Антоній на місці знаходження ікони заснував обитель і побудував кам'яну церкву в ім'я Успіння Богоматері.
1238 року татарські полчища Батия зруйнували як церкву, так і обитель, засновані прп.Антонієм. Єлецька ікона, однак, збереглася у нутрощах монастирської стіни.
Після цього там, де подвизався преп. Антоній, понад два століття виднілися лише одні руїни. Тільки 1470 року благочестивий київський князь Симеон Олельникович відновив Єлецький монастир. Св. ікона знову була поставлена в храмі. Однак на початку XVII століття Єлецький монастир спіткала та сама доля, що і в XIII столітті: його вдруге зруйнував полководець польського короля Сигізмунда III Горностай. У цей важкий час чудотворний образ Єлецької ікони Божої Матері зовсім загубився, і подальша історія його абсолютно невідома християнському світу.
Утім, є ще інша звістка, за якою св. образ ще раніше, коли 1579 року, під час Баторієвої війни, Чернігів перейшов до рук польського короля, - взяв до Москви князь Барятинський, нащадок чернігівського князя Святослава Ярославича.
У другій половині 19 століття святитель Філарет (Гумілевський) записав із чиїхось слів таку версію обретіння цієї ікони: «... 1687 року окольничий, князь Данило Барятинський... був у поході проти Криму, на зворотному шляху з походу захворів у Харкові та, будучи близько до смерті, віддав святу ікону Пресвятої Богородиці, яка була з ним, до харківського Успенського собору.
Цей образ Божої Матері прославився численними чудесами. На ньому є вельми давній напис, зроблений кіновар'ю: «Образ Пресвята Богородиця Єлецька Чернігівська», а в найдавнішому описі Успенського собору, зробленому 1724 року, зазначено: «Образ чудотворної Пресвятої Богородиці Єлецької; риза срібна, позолочена, подана курченином Фіногеном Безходарним, а підсвічник позолочений полковником Григорієм Квіткою». Таким чином, стародавність цієї ікони поза всяким сумнівом....»
Щодо обретіння цього св. образу відомо таке. Коли преп. Антоній Печерський 1060 року був вигнаний з Києва великим князем Ізяславом, він таємно пішов у межі Чернігова. Там він знайшов собі на горах Болдиних печеру і став вести усамітнене подвижницьке життя. У цей саме час ним і була знайдена ікона Божої Матері. Він побачив її на ялині, сяючою світлими променями, так що вона здавалася оточеною вогнем.
Завдяки сприянню чернігівського князя Святослава прп. Антоній на місці знаходження ікони заснував обитель і побудував кам'яну церкву в ім'я Успіння Богоматері.
1238 року татарські полчища Батия зруйнували як церкву, так і обитель, засновані прп.Антонієм. Єлецька ікона, однак, збереглася у нутрощах монастирської стіни.
Після цього там, де подвизався преп. Антоній, понад два століття виднілися лише одні руїни. Тільки 1470 року благочестивий київський князь Симеон Олельникович відновив Єлецький монастир. Св. ікона знову була поставлена в храмі. Однак на початку XVII століття Єлецький монастир спіткала та сама доля, що і в XIII столітті: його вдруге зруйнував полководець польського короля Сигізмунда III Горностай. У цей важкий час чудотворний образ Єлецької ікони Божої Матері зовсім загубився, і подальша історія його абсолютно невідома християнському світу.
Утім, є ще інша звістка, за якою св. образ ще раніше, коли 1579 року, під час Баторієвої війни, Чернігів перейшов до рук польського короля, - взяв до Москви князь Барятинський, нащадок чернігівського князя Святослава Ярославича.
У другій половині 19 століття святитель Філарет (Гумілевський) записав із чиїхось слів таку версію обретіння цієї ікони: «... 1687 року окольничий, князь Данило Барятинський... був у поході проти Криму, на зворотному шляху з походу захворів у Харкові та, будучи близько до смерті, віддав святу ікону Пресвятої Богородиці, яка була з ним, до харківського Успенського собору.
Цей образ Божої Матері прославився численними чудесами. На ньому є вельми давній напис, зроблений кіновар'ю: «Образ Пресвята Богородиця Єлецька Чернігівська», а в найдавнішому описі Успенського собору, зробленому 1724 року, зазначено: «Образ чудотворної Пресвятої Богородиці Єлецької; риза срібна, позолочена, подана курченином Фіногеном Безходарним, а підсвічник позолочений полковником Григорієм Квіткою». Таким чином, стародавність цієї ікони поза всяким сумнівом....»
З «Історії Харківської єпархії 1850-1988» Матвеєнка Михайла Павловича:
«У Харківському кафедральному Успенському соборі зберігалася стародавня святиня - явлена і чудотворна ікона Єлецької Божої Матері. Час її явлення відноситься до 1060 р. Ікона з'явилася в Болдиних горах біля Чернігова, під час правління князя Святослава Ярославича, онука князя Володимира.
Під час навали Батия ікона була збережена в стіні Болдинського монастиря. Коли Чернігів перейшов до поляків ікону як родове надбання в 1579 р. взяв князь Барятинський.
У 1687 р. князь Данило Барятинський, який командував новгородськими полками, був у поході на Крим. Повертаючись із походу, він захворів у Харкові і, перебуваючи при смерті, пожертвував Єлецьку ікону Божої Матері, яка була з ним, у Покровський собор. Після переведення кафедри в Успенський собор перенесли туди й ікону. Щосуботи в соборі відбувалося всенічне бдіння і читання акафіста перед пізньою літургією. У 1905 р. архієпископ Арсеній встановив читання акафісту вікарієм, єпископом Сумським. Святкування ікони звершується 5 лютого. Архієпископ Антоній у 1915 р. склав службу на честь Єлецької ікони Божої Матері.»
Опис Єлецької ікони Божої Матері істориком Д.І. Багалеєм:
«...Ікона - ніби особливий переклад явлення купини - з явно вираженою символізацією, хоча тут, звісно, відзначається власне явлення ікони на дереві. Богородиця з довгастим овалом обличчя (блідого кольору), у червоному хітоні й мафорії та чобітках, що стоять на круглому підніжжі; тип її обличчя - дуже нагадує той, що в західних іконах. Богородиця підтримує обома руками Христа-Немовля, вдягненого в червоне вбрання, що благословляє на обидва боки. Німб у нього і Богородиці червоний. Навколо Богородиці вогняний ореол із полум'ям по кінцях, зробленим рельєфом на тлі ікони. Ореол цей поміщений на дереві серед листя, нижче видно ясно стовбур дерева. Тло ікони темно-червоне, у верхній частині від часу перейшло в чорне. Нижня частина ікони погано збереглася. Однак ясно видно будівлі по обидва боки дерева. Праворуч - церква - трикупольна, з фасадом у два поверхи; ліворуч - вежа і будинок. З лівого боку читається напис, зроблений великим шрифтом: «Образ Пресвятої Богородиці Єлецька Чернігівська» Ікона».