- 18.09.2024
- 101 Перегляд
19 вересня наш народ традиційно вшановує Архангела Михаїла, згадуючи диво, звершене ним колись у місцевості під назвою Хони.
Тепер це територія Туреччини, а в далекому IV столітті ця місцина була частиною однієї з областей Візантійської імперії, яка звалася Фрігією. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано як легітимна релігія, життя віруючих не було легким – особливо в оточенні язичників.
Усе сталося поблизу Ієраполя. Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося дивовижними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар розмовляти, щойно скуштує води з джерела. Так і сталося. Після чого вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.
Люди почали приходити до джерела, і багатьом із них Бог дарував одужання. Чимало зцілених були язичниками, але, відчувши благодать Божу, вони приймали хрещення. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним прикладом.
Але у християнства та його послідовників знаходились ненависники в усі часи. Ті з язичників, які не хотіли змінювати власне життя, оголосили праведника своїм першим ворогом, а храм вирішили зруйнувати. Задля цього вони спробували з’єднати гирла двох гірських потоків, направивши їх на церковну споруду.
Архип не мав змоги завадити їм, а втікати з храму він не збирався, тож йому не залишалося нічого іншого, як молитись. І коли дві річки вже злилися в єдиний бурхливий потік та понеслись на Михайлівський храм, несподівано видимим чином з’явився його небесний покровитель Архістратиг Михаїл, ударив своїм жезлом в кам’яну гору, і, зробивши в ній велику розщелину, скерував туди потік води.
Язичники, які спостерігали за дивом на власні очі, з жахом розбіглися, а місце те відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».
Тепер це територія Туреччини, а в далекому IV столітті ця місцина була частиною однієї з областей Візантійської імперії, яка звалася Фрігією. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано як легітимна релігія, життя віруючих не було легким – особливо в оточенні язичників.
Усе сталося поблизу Ієраполя. Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося дивовижними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар розмовляти, щойно скуштує води з джерела. Так і сталося. Після чого вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, хрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.
Люди почали приходити до джерела, і багатьом із них Бог дарував одужання. Чимало зцілених були язичниками, але, відчувши благодать Божу, вони приймали хрещення. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним прикладом.
Але у християнства та його послідовників знаходились ненависники в усі часи. Ті з язичників, які не хотіли змінювати власне життя, оголосили праведника своїм першим ворогом, а храм вирішили зруйнувати. Задля цього вони спробували з’єднати гирла двох гірських потоків, направивши їх на церковну споруду.
Архип не мав змоги завадити їм, а втікати з храму він не збирався, тож йому не залишалося нічого іншого, як молитись. І коли дві річки вже злилися в єдиний бурхливий потік та понеслись на Михайлівський храм, несподівано видимим чином з’явився його небесний покровитель Архістратиг Михаїл, ударив своїм жезлом в кам’яну гору, і, зробивши в ній велику розщелину, скерував туди потік води.
Язичники, які спостерігали за дивом на власні очі, з жахом розбіглися, а місце те відтоді було названо Хони, що в перекладі означає «ущелина».