- 22.06.2024
- 65 Переглядів
23 червня - Свято П’ятидесятниці або День Святої Трійці, яке ще називають Днем народження Церкви, було встановлене самими апостолами.
У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами – вони преобразилися, а Дух Святий став їхнім постійним натхненником і керівником. Одним із найбільш вражаючих дарів, який отримали Христові учні для проповіді, був дар говоріння різними мовами.
З цієї пори апостоли мужньо і безбоязно, з великою сміливістю почали проповідь про Христа розіп’ятого і воскреслого з мертвих, а Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і серед язичників у всьому світі – «аж до краю землі» (Діян. 1:8).
Через святих апостолів Дар Духа Святого мають й усі християни. Саме цей Дар робить послідовників Христа не просто спільнотою єдиновірців, а Церквою – общиною спасіння, у якій кожен віруючий по благодатній дії Животворчого Духа бере участь у святих таїнствах, приймає плоди Відкупительного подвигу Спасителя і сподобляється стати навіть причасником Божественного Життя. А тому і справедливим є твердження, що день П’ятидесятниці – це день, коли народилася Церква Христова.
Також у цей день була явлена повнота Святої Трійці – у світі відчутно став діяти Бог Святий Дух – Третя Особа Єдиної Божественної природи. Саме тому це свято називають ще Днем Святої Трійці.
У першу чергу, Дар Святого Духа полягає у тому, що Святий Дух животворить Церкву, веде людей до Христа і дає благодать християнам жити у вірі. Це той Дар, яким наділяються всі члени Церкви.
Разом із тим існують окремі дари, якими можуть бути наділені християни для служіння один одному. У часи раннього Християнства серед таких дарів особливо виділялися дари мудрості, знання, зцілення, чудотворіння, пророцтва, розрізнення духів, різних мов та їх тлумачення (1Кор.12:8-10) та інші дари. Важливим в усі часи для Церкви є дар священства.
Дари Святого Духа варто відрізняти від Його плодів. Плоди Святого Духа – це результат впливу на людину спасительної благодаті Святого Духа. Для надбання цих плодів необхідними є духовні та моральні зусилля віруючої людини над собою, її постійний рух до Бога. Плодами Святого Духа є любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5, 22-23).
В ранні часи Християнства Святий Дух сходив на кожного новоохрещеного через покладання рук апостолів або їхніх наступників – єпископів.
Згодом, коли бажаючих стати християнами стало дуже багато, і єпископ не міг особисто зустрітися з кожним новохрещеним, покладання рук було замінено помазанням святим миром (яке освячують єпископи) і стало звершуватися також пресвітерами (тобто священиками).
З давніх часів зберігається звичай на свято П’ятидесятниці прикрашати храми і житла зеленню (гілками дерев), рослинами та квітами. Цього звичаю дотримуються ще з часів старозавітної Церкви на свято П’ятидесятниці (Лев. 23,10-17; Числ. 28,26). Очевидно, так була прикрашена і Сіонська горниця, де Дух Святий у день П’ятидесятниці зійшов на апостолів. З того часу за звичаєм апостолів і християни прикрашають храми та будинки зеленими гілками і квітами. Ці прикраси нагадують також ту священну діброву, де патріарх Авраам удостоївся прийняти Триєдиного Бога під виглядом трьох мандрівників (Бут. 18:1).
Разом з тим, дерева та квіти природи, що вічно оновлюється, вказують на таємниче оновлення душ віруючих силою Святого Духа та послуговують нагадуванням і закликом до духовного оновлення й до життя у Христі, Господа і Спасителя нашого.
У цей день Святий Дух зійшов на учнів Христових і сповнив їх усіма благодатними духовними дарами – вони преобразилися, а Дух Святий став їхнім постійним натхненником і керівником. Одним із найбільш вражаючих дарів, який отримали Христові учні для проповіді, був дар говоріння різними мовами.
З цієї пори апостоли мужньо і безбоязно, з великою сміливістю почали проповідь про Христа розіп’ятого і воскреслого з мертвих, а Церква Христова почала зростати та множитися спочатку серед іудеїв у Палестині, а потім і серед язичників у всьому світі – «аж до краю землі» (Діян. 1:8).
Через святих апостолів Дар Духа Святого мають й усі християни. Саме цей Дар робить послідовників Христа не просто спільнотою єдиновірців, а Церквою – общиною спасіння, у якій кожен віруючий по благодатній дії Животворчого Духа бере участь у святих таїнствах, приймає плоди Відкупительного подвигу Спасителя і сподобляється стати навіть причасником Божественного Життя. А тому і справедливим є твердження, що день П’ятидесятниці – це день, коли народилася Церква Христова.
Також у цей день була явлена повнота Святої Трійці – у світі відчутно став діяти Бог Святий Дух – Третя Особа Єдиної Божественної природи. Саме тому це свято називають ще Днем Святої Трійці.
У першу чергу, Дар Святого Духа полягає у тому, що Святий Дух животворить Церкву, веде людей до Христа і дає благодать християнам жити у вірі. Це той Дар, яким наділяються всі члени Церкви.
Разом із тим існують окремі дари, якими можуть бути наділені християни для служіння один одному. У часи раннього Християнства серед таких дарів особливо виділялися дари мудрості, знання, зцілення, чудотворіння, пророцтва, розрізнення духів, різних мов та їх тлумачення (1Кор.12:8-10) та інші дари. Важливим в усі часи для Церкви є дар священства.
Дари Святого Духа варто відрізняти від Його плодів. Плоди Святого Духа – це результат впливу на людину спасительної благодаті Святого Духа. Для надбання цих плодів необхідними є духовні та моральні зусилля віруючої людини над собою, її постійний рух до Бога. Плодами Святого Духа є любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5, 22-23).
В ранні часи Християнства Святий Дух сходив на кожного новоохрещеного через покладання рук апостолів або їхніх наступників – єпископів.
Згодом, коли бажаючих стати християнами стало дуже багато, і єпископ не міг особисто зустрітися з кожним новохрещеним, покладання рук було замінено помазанням святим миром (яке освячують єпископи) і стало звершуватися також пресвітерами (тобто священиками).
З давніх часів зберігається звичай на свято П’ятидесятниці прикрашати храми і житла зеленню (гілками дерев), рослинами та квітами. Цього звичаю дотримуються ще з часів старозавітної Церкви на свято П’ятидесятниці (Лев. 23,10-17; Числ. 28,26). Очевидно, так була прикрашена і Сіонська горниця, де Дух Святий у день П’ятидесятниці зійшов на апостолів. З того часу за звичаєм апостолів і християни прикрашають храми та будинки зеленими гілками і квітами. Ці прикраси нагадують також ту священну діброву, де патріарх Авраам удостоївся прийняти Триєдиного Бога під виглядом трьох мандрівників (Бут. 18:1).
Разом з тим, дерева та квіти природи, що вічно оновлюється, вказують на таємниче оновлення душ віруючих силою Святого Духа та послуговують нагадуванням і закликом до духовного оновлення й до життя у Христі, Господа і Спасителя нашого.