- 06.09.2024
- 100 Переглядів
7 вересня Православна Церква вшановує пам'ять апостола Тита.
Апостол від 70-ти Тит був уродженець острова Криту, син знатних язичників. У молодих роках він уважно вивчав еллінську філософію і стародавніх поетів. Займаючись науками, Тит проводив життя доброчесне, не віддаючись порокам і пристрастям, властивим більшості язичників. Він дотримувався невинності, як засвідчив про нього священномученик Ігнатій Богоносець (пам'ять 20 грудня). За таке життя Господь не залишив його без Своєї допомоги. У двадцятирічному віці святий Тит уві сні почув голос, який навіював йому залишити еллінську премудрість, що не дає душі порятунку, але шукати тієї, яка спасає. Після цього сну святий Тит чекав ще один рік, чи не буде йому ще подібного веління, і, справді, йому було вказано ознайомитися з вченням Божих пророків. Перше, що йому довелося прочитати, була Книга пророка Ісаї. Відкривши її на 41 розділі, він був вражений словами, сказаними ніби про його власний духовний стан.
Коли до Криту дійшла чутка про Великого Пророка, який з'явився в Палестині, і про чудеса, які він творив, правитель острова Криту, рідний дядько Тита, послав його туди. Цей Пророк був Сам Господь Ісус Христос, що втілився від Пресвятої Діви Марії і прийшов у світ для спокути роду людського від первородного гріха, який тяжіє над ним. Святий Тит в Єрусалимі побачив Господа; слухав Його проповідь і увірував у Нього. Він був свідком Хресних страждань і смерті Спасителя, Його славного Воскресіння і Вознесіння на Небо. У день П'ятидесятниці майбутній апостол чув, стоячи в народі, як 12 апостолів після зішестя на них Святого Духа говорили різними мовами, зокрема мовою критян (Дії 2:11). Святий Тит прийняв Хрещення від апостола Павла і став його найближчим учнем. Він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах, неодноразово виконував його доручення, що стосувалися новостворених Церков, і був із ним у Єрусалимі. Святий Тит був зарахований до 70-ти апостолів і висвячений апостолом Павлом на єпископа Критського. Близько 65 року, незадовго до другого ув'язнення, апостол Павло направив пастирське послання своєму обранцеві (Тит.1-3). Коли апостола Павла як в'язня привезли до Риму на суд кесаря, святий Тит залишив тимчасово свою критську паству і пішов до Риму послужити своєму духовному батькові. Після мученицької кончини апостола Павла апостол Тит повернувся в головне місто Криту - Гортіну.
Апостол Тит мудро керував своєю паствою і трудився над просвітою язичників світлом віри Христової. Йому був даний від Господа дар чудотворення. Під час одного з язичницьких свят на честь богині Діани Тит проповідував язичникам, які зібралися у великій кількості. Коли він побачив, що вони його не слухають, він помолився Господу, щоб Сам Господь показав людям, які помиляються, нікчемність ідолів. За молитвою апостола Тита ідол Діани на очах у всіх упав і розбився. Іншим разом апостол Тит молився, щоб Господь не допустив закінчення будівництва язичницького храму на честь Зевса, який споруджували, і він зруйнувався. Такими чудесами апостол Тит привів до віри в Христа багатьох. Просвітивши світлом віри і навколишні країни, апостол Тит мирно помер у глибокій старості 94-х років. Перед смертю його обличчя просяяло як сонце.
Чесна глава апостола зберігається в столиці Криту - Іракліоні, в соборі святого Тита. Під час турецької навали глава була перевезена до Венеції і лише 1966 року, через кілька століть, повернулася на батьківщину.
Апостол від 70-ти Тит був уродженець острова Криту, син знатних язичників. У молодих роках він уважно вивчав еллінську філософію і стародавніх поетів. Займаючись науками, Тит проводив життя доброчесне, не віддаючись порокам і пристрастям, властивим більшості язичників. Він дотримувався невинності, як засвідчив про нього священномученик Ігнатій Богоносець (пам'ять 20 грудня). За таке життя Господь не залишив його без Своєї допомоги. У двадцятирічному віці святий Тит уві сні почув голос, який навіював йому залишити еллінську премудрість, що не дає душі порятунку, але шукати тієї, яка спасає. Після цього сну святий Тит чекав ще один рік, чи не буде йому ще подібного веління, і, справді, йому було вказано ознайомитися з вченням Божих пророків. Перше, що йому довелося прочитати, була Книга пророка Ісаї. Відкривши її на 41 розділі, він був вражений словами, сказаними ніби про його власний духовний стан.
Коли до Криту дійшла чутка про Великого Пророка, який з'явився в Палестині, і про чудеса, які він творив, правитель острова Криту, рідний дядько Тита, послав його туди. Цей Пророк був Сам Господь Ісус Христос, що втілився від Пресвятої Діви Марії і прийшов у світ для спокути роду людського від первородного гріха, який тяжіє над ним. Святий Тит в Єрусалимі побачив Господа; слухав Його проповідь і увірував у Нього. Він був свідком Хресних страждань і смерті Спасителя, Його славного Воскресіння і Вознесіння на Небо. У день П'ятидесятниці майбутній апостол чув, стоячи в народі, як 12 апостолів після зішестя на них Святого Духа говорили різними мовами, зокрема мовою критян (Дії 2:11). Святий Тит прийняв Хрещення від апостола Павла і став його найближчим учнем. Він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах, неодноразово виконував його доручення, що стосувалися новостворених Церков, і був із ним у Єрусалимі. Святий Тит був зарахований до 70-ти апостолів і висвячений апостолом Павлом на єпископа Критського. Близько 65 року, незадовго до другого ув'язнення, апостол Павло направив пастирське послання своєму обранцеві (Тит.1-3). Коли апостола Павла як в'язня привезли до Риму на суд кесаря, святий Тит залишив тимчасово свою критську паству і пішов до Риму послужити своєму духовному батькові. Після мученицької кончини апостола Павла апостол Тит повернувся в головне місто Криту - Гортіну.
Апостол Тит мудро керував своєю паствою і трудився над просвітою язичників світлом віри Христової. Йому був даний від Господа дар чудотворення. Під час одного з язичницьких свят на честь богині Діани Тит проповідував язичникам, які зібралися у великій кількості. Коли він побачив, що вони його не слухають, він помолився Господу, щоб Сам Господь показав людям, які помиляються, нікчемність ідолів. За молитвою апостола Тита ідол Діани на очах у всіх упав і розбився. Іншим разом апостол Тит молився, щоб Господь не допустив закінчення будівництва язичницького храму на честь Зевса, який споруджували, і він зруйнувався. Такими чудесами апостол Тит привів до віри в Христа багатьох. Просвітивши світлом віри і навколишні країни, апостол Тит мирно помер у глибокій старості 94-х років. Перед смертю його обличчя просяяло як сонце.
Чесна глава апостола зберігається в столиці Криту - Іракліоні, в соборі святого Тита. Під час турецької навали глава була перевезена до Венеції і лише 1966 року, через кілька століть, повернулася на батьківщину.