- 26.11.2022
- 194 Перегляда
27 листопада святкується пам'ять апостола Филипа.
Святий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи зміст старозавітних пророцтв, чекав на прихід Месії. На заклик Спасителя (Ів. 1, 43) він пішов за Ним. Про апостола Филипа кілька разів йдеться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Натанаїла (Ів. 1, 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей на купівлю хліба 5-ти тисячам людей (Ів. 6, 7); він навів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12, 21 - 22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14, 8).
Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже у Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед юдеїв, що переселилися туди. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалиму в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Филипа. Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і приховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, що розпустили цей слух. Коли ж юдейський первосвященик та його супутники стали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптом засліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа, ім'ям Наркісс (причетний до 70 апостолів).
З Еллади апостол Филип вирушив до Парфи, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі дочки місцевого жителя Нікокліда, який прийняв його до своєї оселі і потім хрестився з усім сімейством.
З Азота апостол Филип вирушив до Ієраполя Сирійського, де, підбурювані фарисеями, юдеї підпалили дім Іра, що прийняв до себе апостола Филипа, а апостола хотіли вбити. Але, бачачи чудеса, здійснені апостолом: зцілення висохлої руки начальника міста Аристарха, що хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого юнака, - розкаялися і багато хто прийняв святе Хрещення. Поставивши Іра єпископом до Ієраполя, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і переносячи страждання. Його і сестру Маріамну, яка його супроводжувала, побивали камінням, заточували в темниці, виганяли з селищ.
Потім апостол прибув до Фригії, в місто Ієраполь Фригійський, де було багато язичницьких храмів, у тому числі храм, присвячений зміям, де мешкала величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, що прийшов з ними. За наговором жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп'яти святих апостолів Филипа та Варфоломія. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Апостол Филип, що висів на хресті біля храму єхідни, молився за спасіння тих, хто розіп'яв його, від наслідків землетрусу. Бачачи те, що відбувалося, народ увірував у Христа і почав вимагати зняти з хреста апостолів. Апостол Варфоломій був ще живий і, отримавши визволення, хрестив усіх, хто увірував, і поставив їм єпископа.
Апостол Филип, молитвами якого всі, крім Анфіпата та жерців, залишилися живими, помер на хресті.
Сестра його Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм попрямувала з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розіп'ятий (пам'ять 11 червня), Маріамна ж проповідувала до своєї смерті в Лікаонії (пам'ять 17 лютого).
Святий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був глибоким знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи зміст старозавітних пророцтв, чекав на прихід Месії. На заклик Спасителя (Ів. 1, 43) він пішов за Ним. Про апостола Филипа кілька разів йдеться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Натанаїла (Ів. 1, 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей на купівлю хліба 5-ти тисячам людей (Ів. 6, 7); він навів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін. 12, 21 - 22); нарешті, він під час Таємної Вечері запитував Христа про Бога Отця (Ів. 14, 8).
Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже у Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Так, він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед юдеїв, що переселилися туди. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалиму в Елладу прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення апостола Филипа. Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і приховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, що розпустили цей слух. Коли ж юдейський первосвященик та його супутники стали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптом засліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа, ім'ям Наркісс (причетний до 70 апостолів).
З Еллади апостол Филип вирушив до Парфи, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі дочки місцевого жителя Нікокліда, який прийняв його до своєї оселі і потім хрестився з усім сімейством.
З Азота апостол Филип вирушив до Ієраполя Сирійського, де, підбурювані фарисеями, юдеї підпалили дім Іра, що прийняв до себе апостола Филипа, а апостола хотіли вбити. Але, бачачи чудеса, здійснені апостолом: зцілення висохлої руки начальника міста Аристарха, що хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого юнака, - розкаялися і багато хто прийняв святе Хрещення. Поставивши Іра єпископом до Ієраполя, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і переносячи страждання. Його і сестру Маріамну, яка його супроводжувала, побивали камінням, заточували в темниці, виганяли з селищ.
Потім апостол прибув до Фригії, в місто Ієраполь Фригійський, де було багато язичницьких храмів, у тому числі храм, присвячений зміям, де мешкала величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, що прийшов з ними. За наговором жерців храму єхидни Анфіпат наказав розіп'яти святих апостолів Филипа та Варфоломія. У цей час почався землетрус, і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Апостол Филип, що висів на хресті біля храму єхідни, молився за спасіння тих, хто розіп'яв його, від наслідків землетрусу. Бачачи те, що відбувалося, народ увірував у Христа і почав вимагати зняти з хреста апостолів. Апостол Варфоломій був ще живий і, отримавши визволення, хрестив усіх, хто увірував, і поставив їм єпископа.
Апостол Филип, молитвами якого всі, крім Анфіпата та жерців, залишилися живими, помер на хресті.
Сестра його Маріамна поховала його тіло і разом з апостолом Варфоломієм попрямувала з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розіп'ятий (пам'ять 11 червня), Маріамна ж проповідувала до своєї смерті в Лікаонії (пам'ять 17 лютого).