- 11.02.2025
- 69 Переглядів
12 лютого Православна Церква святкує Собор вселенських вчителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста.
Це свято присвячене події, яка відбулася 1084 року, коли три святителі: Василій Великий, Григорій Богослов і Іоанн Златоуст з'явилися митрополиту Євхаїтському Іоанну й оголосили, що вони є рівними перед Богом і що слід припинити всілякі дебати з приводу того, хто з них володіє найвищою гідністю, і встановити спільний день святкування їхньої пам'яті.
Річ у тому, що за Константинопольського імператора Олексія Комніна (1081-1118 рр.) освідчені християни розділилися на три табори: одні називали себе василіанами, інші - григоріанами, треті - іоанітами, залежно від того, якого зі згаданих вище отців Церкви вони вважали найбільш гідним того, щоб бути його послідовниками.
Перша група найбільшою мірою шанувала свт. Василя Великого за те, що він зумів пояснити таємниці природи, як ніхто інший, і був піднесений чеснотами на ангельську висоту. Як наголошували його прихильники, у ньому не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, був суворим та вимогливим наставником щодо чистоти звичаїв.
Друга група, відзначала заслуги свт. Іоанна Златоуста, зокрема, його неперевершеність у красномовстві та здатність тлумачити Слово Боже, доступним чином показуючи, як саме його слід застосовувати в повсякденному житті. При цьому, на думку послідовників цього святого, свт. Іоанн Златоуст анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій Великий, прагнув боротися з пороками, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення і життя за євангельськими заповідями.
Третя група християн відзначала велич, чистоту і глибину мови свт. Григорія Богослова, який, на їхню думку, краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, а також досяг найвищого ступеня в споглядальній діяльності, що дало йому змогу викласти вчення про Святу Трійцю настільки чудово, як цього до нього не зміг зробити ніхто.
Для того щоб припинити розбрат, у 1084 р. всі троє святителів з'явилися митрополиту Іоанну Євхаїтському і повідомили таке:
«Ми рівні у Бога, як ти бачиш; немає у нас ні поділу, ні будь-якої протидії один одному. Кожен із нас окремо, свого часу, збуджуваний Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися потаємно, те передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то в тому ж згодні й обидва інші.
Тому, накажи тим, хто сперечається з приводу нас, припинити суперечки, бо як за життя, так і після смерті, ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності кінці всесвіту. З огляду на це, з'єднай в один день пам'ять про нас і, як личить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо в Бога рівну гідність. Ми ж тим, хто звершує пам'ять про нас, будемо помічниками до спасіння, бо ми сподіваємося, що маємо деяку заслугу в Бога».
У результаті, митрополит Євхаїтський Іоанн розпорядився припинити суперечки і встановити спільне свято на честь трьох святителів. Для цього він сам склав канони, тропарі та похвали. Оскільки дні пам'яті всіх святителів звершувалися в січні (1-ше січня - Василя Великого, 25-те січня - Григорія Богослова, 27-ме січня - Іоанна Златоуста), то і спільне свято було вирішено встановити наприкінці цього місяця, а саме 30-го січня (за старим стилем).
Це свято присвячене події, яка відбулася 1084 року, коли три святителі: Василій Великий, Григорій Богослов і Іоанн Златоуст з'явилися митрополиту Євхаїтському Іоанну й оголосили, що вони є рівними перед Богом і що слід припинити всілякі дебати з приводу того, хто з них володіє найвищою гідністю, і встановити спільний день святкування їхньої пам'яті.
Річ у тому, що за Константинопольського імператора Олексія Комніна (1081-1118 рр.) освідчені християни розділилися на три табори: одні називали себе василіанами, інші - григоріанами, треті - іоанітами, залежно від того, якого зі згаданих вище отців Церкви вони вважали найбільш гідним того, щоб бути його послідовниками.
Перша група найбільшою мірою шанувала свт. Василя Великого за те, що він зумів пояснити таємниці природи, як ніхто інший, і був піднесений чеснотами на ангельську висоту. Як наголошували його прихильники, у ньому не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, був суворим та вимогливим наставником щодо чистоти звичаїв.
Друга група, відзначала заслуги свт. Іоанна Златоуста, зокрема, його неперевершеність у красномовстві та здатність тлумачити Слово Боже, доступним чином показуючи, як саме його слід застосовувати в повсякденному житті. При цьому, на думку послідовників цього святого, свт. Іоанн Златоуст анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій Великий, прагнув боротися з пороками, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення і життя за євангельськими заповідями.
Третя група християн відзначала велич, чистоту і глибину мови свт. Григорія Богослова, який, на їхню думку, краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, а також досяг найвищого ступеня в споглядальній діяльності, що дало йому змогу викласти вчення про Святу Трійцю настільки чудово, як цього до нього не зміг зробити ніхто.
Для того щоб припинити розбрат, у 1084 р. всі троє святителів з'явилися митрополиту Іоанну Євхаїтському і повідомили таке:
«Ми рівні у Бога, як ти бачиш; немає у нас ні поділу, ні будь-якої протидії один одному. Кожен із нас окремо, свого часу, збуджуваний Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися потаємно, те передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то в тому ж згодні й обидва інші.
Тому, накажи тим, хто сперечається з приводу нас, припинити суперечки, бо як за життя, так і після смерті, ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності кінці всесвіту. З огляду на це, з'єднай в один день пам'ять про нас і, як личить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо в Бога рівну гідність. Ми ж тим, хто звершує пам'ять про нас, будемо помічниками до спасіння, бо ми сподіваємося, що маємо деяку заслугу в Бога».
У результаті, митрополит Євхаїтський Іоанн розпорядився припинити суперечки і встановити спільне свято на честь трьох святителів. Для цього він сам склав канони, тропарі та похвали. Оскільки дні пам'яті всіх святителів звершувалися в січні (1-ше січня - Василя Великого, 25-те січня - Григорія Богослова, 27-ме січня - Іоанна Златоуста), то і спільне свято було вирішено встановити наприкінці цього місяця, а саме 30-го січня (за старим стилем).