- 18.03.2024
- 131 Перегляд
18 березня - обретіння мощів святителя Луки, сповідника, архієпископа Кримського. Частинка мощів святого знаходиться в нашому храмі.
Чудеса зцілень душевних і тілесних недуг, які в безлічі відбувалися на могилі святителя Луки, всенародне шанування пріснопам'ятного кримського архієпископа спонукало священноначалля Православної Церкви до уважного вивчення його життя і творінь. У результаті діяльності єпархіальної Комісії з канонізації святих було складено житіє святителя, а також служба і акафіст, написана ікона.
Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 листопада 1995 року архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука причислений до лику місцевошанованих святих. Правлячому архієрею, архієпископу Сімферопольському і Кримському Лазарю (Швецю) було надано дозвіл Священного Синоду на підняття чесних останків святителя Луки.
У ніч із 17 на 18 березня 1996 року, на Хрестопоклонній седмиці, у Всіхсвятському храмі Сімферополя зібралися члени єпархіальної Комісії з канонізації святих, намісники кримських монастирів, духовенство. Високопреосвященніший Владика Лазар звершив молебень і попросив пріснопам'ятного Владику про допомогу в набутті його мощей. Приблизно о другій годині ночі розкрили могилу і почали виймати ґрунт. Священики безперервно служили панахиди і співали стихири Хресту. Було дуже холодно, пронизливий вітер розгойдував старі цвинтарні дерева. Але коли Владика Лазар спустився в могилу і своїми руками підняв мощі святителя, вітер миттєво вщух і запанувала благоговійна тиша. Духовенство і миряни із запаленими свічками, стоячи на колінах, зворушливо співали панахидне "Святий Боже". Священики внесли мощі в храм Всіх Святих. А біля стін храму біснувата страшним голосом кричала: "Не муч мене, відпусти мене, святителю!.."
Протягом трьох перших днів Хрестопоклонної седмиці Владика Лазар звершував Літургії Передосвячених Дарів, і в середу, 20 березня, відбулося урочисте перенесення чесних останків святителя в кафедральний Свято-Троїцький собор. Зібралося все духовенство Кримської єпархії та священнослужителі з інших областей України. Процесію супроводжували офіцери і матроси Чорноморського флоту, студенти Кримського медичного інституту, жителі міста, численні гості. За труною разом зі священиками йшли й ті, кому випало щастя бути свідками його святительського подвигу. На урочистості прибули також родичі архієпископа Луки.
Хресна хода йшла центральною вулицею міста. Першу зупинку було зроблено на Ринковій площі, де з особливою урочистістю відслужили панахиду і Високопреосвященніший Владика Лазар звернувся зі словом до присутніх, у якому, зокрема, сказав: "Вперше на кримській землі відбувається подія виняткової важливості. Яскрава особистість архієпископа Луки (Войно-Ясенецкрго) бачиться нам сьогодні рятівним маяком, до якого кожен з нас повинен спрямовувати свій погляд, за яким повинні орієнтуватися громадські сили, які шукають відродження над народу".
Потім до присутніх звернувся професор Кримського медичного інституту Кирило Дмитрович Тоскін, який говорив про святителя Луку як про великого хірурга і вченого, наукові праці якого не втратили своєї актуальності й донині.
Сама природа виявилася співзвучною духовній радості, що переповнювала серця вірян. Після холодних і похмурих днів з'явилося сонце, розсіялися хмари. Так після всіх поневірянь і гонінь, яких зазнав Владика, оголилася правда Божої слави, що являється нам у святих. Так світло Христове сяє і просвіщає всякого, хоча не всі і не завжди це бачать через життєву метушню і душевну негоду.
Квіти, запалені свічки насичувалися благоуханням від мощей святого. Над ракою пливла золота хмара молитовних піснеспівів, огортаючи процесію, рівної якій не пригадають і старожили кримської землі. Тих, хто прийшов проводити святі мощі, зібралося, за приблизними підрахунками, тридцять п'ять - сорок тисяч. Це було зворушливе видовище. У місті панувала атмосфера духовного свята, підкоряючи невіруючих, залучаючи маловірних. Святитель повертався до свого собору, де служив і проповідував п'ятнадцять років. Не випадково перенесення мощей відбулося в день пам'яті семи священномучеників херсонеських. Прославлені святі приймали до сонму святих кримської землі святителя-сповідника Луку.
Мощі святителя Луки встановлені у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя для поклоніння вірян.
Життя Владики було цілком присвячене служінню Богу і ближньому. Церковна історія знає зовсім небагато прикладів такого суворого подвигу - святий великомученик і цілитель Пантелеймон, святі безсрібники і чудотворці Косма і Даміан... Але святитель Лука жив і подвизався на землі, в наш час. І тому саме зараз, коли очевидне духовне збідніння суспільства, коли в очах багатьох знецінене найпотаємніше - віра, надія, любов, ми особливо пильно вдивляємося в житіє святителя. Як він жив? Як боровся з невір'ям, костністю, ханжеством? Як перемагав гріх? Як протестував проти насильства і жорстокості? Яким чином благодать Божа вела його тернистою дорогою ціложиттєвого подвигу і, зрештою, ввела тісними вратами в Царство Отця світів?
Будемо ж, за словом апостола Павла, завжди пам'ятати наставників наших і, дивлячись на кончину їхнього життя, наслідувати віру їхню (Євр. 13,7).
Чудеса зцілень душевних і тілесних недуг, які в безлічі відбувалися на могилі святителя Луки, всенародне шанування пріснопам'ятного кримського архієпископа спонукало священноначалля Православної Церкви до уважного вивчення його життя і творінь. У результаті діяльності єпархіальної Комісії з канонізації святих було складено житіє святителя, а також служба і акафіст, написана ікона.
Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 листопада 1995 року архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука причислений до лику місцевошанованих святих. Правлячому архієрею, архієпископу Сімферопольському і Кримському Лазарю (Швецю) було надано дозвіл Священного Синоду на підняття чесних останків святителя Луки.
У ніч із 17 на 18 березня 1996 року, на Хрестопоклонній седмиці, у Всіхсвятському храмі Сімферополя зібралися члени єпархіальної Комісії з канонізації святих, намісники кримських монастирів, духовенство. Високопреосвященніший Владика Лазар звершив молебень і попросив пріснопам'ятного Владику про допомогу в набутті його мощей. Приблизно о другій годині ночі розкрили могилу і почали виймати ґрунт. Священики безперервно служили панахиди і співали стихири Хресту. Було дуже холодно, пронизливий вітер розгойдував старі цвинтарні дерева. Але коли Владика Лазар спустився в могилу і своїми руками підняв мощі святителя, вітер миттєво вщух і запанувала благоговійна тиша. Духовенство і миряни із запаленими свічками, стоячи на колінах, зворушливо співали панахидне "Святий Боже". Священики внесли мощі в храм Всіх Святих. А біля стін храму біснувата страшним голосом кричала: "Не муч мене, відпусти мене, святителю!.."
Протягом трьох перших днів Хрестопоклонної седмиці Владика Лазар звершував Літургії Передосвячених Дарів, і в середу, 20 березня, відбулося урочисте перенесення чесних останків святителя в кафедральний Свято-Троїцький собор. Зібралося все духовенство Кримської єпархії та священнослужителі з інших областей України. Процесію супроводжували офіцери і матроси Чорноморського флоту, студенти Кримського медичного інституту, жителі міста, численні гості. За труною разом зі священиками йшли й ті, кому випало щастя бути свідками його святительського подвигу. На урочистості прибули також родичі архієпископа Луки.
Хресна хода йшла центральною вулицею міста. Першу зупинку було зроблено на Ринковій площі, де з особливою урочистістю відслужили панахиду і Високопреосвященніший Владика Лазар звернувся зі словом до присутніх, у якому, зокрема, сказав: "Вперше на кримській землі відбувається подія виняткової важливості. Яскрава особистість архієпископа Луки (Войно-Ясенецкрго) бачиться нам сьогодні рятівним маяком, до якого кожен з нас повинен спрямовувати свій погляд, за яким повинні орієнтуватися громадські сили, які шукають відродження над народу".
Потім до присутніх звернувся професор Кримського медичного інституту Кирило Дмитрович Тоскін, який говорив про святителя Луку як про великого хірурга і вченого, наукові праці якого не втратили своєї актуальності й донині.
Сама природа виявилася співзвучною духовній радості, що переповнювала серця вірян. Після холодних і похмурих днів з'явилося сонце, розсіялися хмари. Так після всіх поневірянь і гонінь, яких зазнав Владика, оголилася правда Божої слави, що являється нам у святих. Так світло Христове сяє і просвіщає всякого, хоча не всі і не завжди це бачать через життєву метушню і душевну негоду.
Квіти, запалені свічки насичувалися благоуханням від мощей святого. Над ракою пливла золота хмара молитовних піснеспівів, огортаючи процесію, рівної якій не пригадають і старожили кримської землі. Тих, хто прийшов проводити святі мощі, зібралося, за приблизними підрахунками, тридцять п'ять - сорок тисяч. Це було зворушливе видовище. У місті панувала атмосфера духовного свята, підкоряючи невіруючих, залучаючи маловірних. Святитель повертався до свого собору, де служив і проповідував п'ятнадцять років. Не випадково перенесення мощей відбулося в день пам'яті семи священномучеників херсонеських. Прославлені святі приймали до сонму святих кримської землі святителя-сповідника Луку.
Мощі святителя Луки встановлені у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя для поклоніння вірян.
Життя Владики було цілком присвячене служінню Богу і ближньому. Церковна історія знає зовсім небагато прикладів такого суворого подвигу - святий великомученик і цілитель Пантелеймон, святі безсрібники і чудотворці Косма і Даміан... Але святитель Лука жив і подвизався на землі, в наш час. І тому саме зараз, коли очевидне духовне збідніння суспільства, коли в очах багатьох знецінене найпотаємніше - віра, надія, любов, ми особливо пильно вдивляємося в житіє святителя. Як він жив? Як боровся з невір'ям, костністю, ханжеством? Як перемагав гріх? Як протестував проти насильства і жорстокості? Яким чином благодать Божа вела його тернистою дорогою ціложиттєвого подвигу і, зрештою, ввела тісними вратами в Царство Отця світів?
Будемо ж, за словом апостола Павла, завжди пам'ятати наставників наших і, дивлячись на кончину їхнього життя, наслідувати віру їхню (Євр. 13,7).